Ціль: Побачити рамки свого існування для чіткості мислення і прийняття правильного рішення жити.
План
- Духовне перш за все.
- Духовне первинне (Євреям 11:3).
- Духовне підкорюється Божому Слову (Буття:1).
Тато: Андрію, зараз до нас в гості завітає Олег Миколайович і ми, звичайно, ж поговоримо на духовну тему. Про що б ти хотів поспілкуватися?
Ангеліна: Як добре, що ми будемо говорити на духовну тему, мені це так подобається.
Андрій: У Книзі проповідника я читав, що той хто виконує заповідь не випробує у своєму житті ніякого зла. Там також написано, що серце мудрого знає і час і право. Там написано, що всьому є свій час і час кожній речі під небом. А для людини велике зло від того, що вона не знає, що буде і як це буде. І там під знаком питання написано, хто скаже про це людині.
Тато: Андрійку, я бачу ти вже, дійсно, виріс і в тебе вже є певний досвід добра і зла. Але, на мій погляд, і мені і тобі і всім іншим людям потрібно послухати істину, а наш Господь Христос сказав, що Він є істина і тому краще, коли ми все ж таки будемо слухатися Його. Що Він скаже, так нам потрібно й зробити.
Ангеліна: Я дуже хочу, щоб мені ніколи не відчувати ніякого страху чи тривоги. Андрійко так чудово сказав – „ніякого зла”!
Тато: Він просто повторив те, що написано у Святому Письмі.
Перехід
Тато: Здається, йде наш дорогий друг Олег Миколайович.
О.М.: Вітаю вас, мої любі. Радий вас бачити! Добре, що ви усі разом.
Андрій: Олег Миколайович, я знаю, що у вас завжди є оригінальні думки стосовно будь-чого.
О.М.: Андрію, дуже тобі дякую за слово оригінальні. Нехай всі мої думки будуть як Божий оригінал – істина.
Андрій: От я якраз про це!
Тато: У нас тут розгортається серйозна дискусія і, я вважаю, нам потрібно знати межі того, як ми можемо думати на основі чого, а також чому краще обирати те чи інше.
Ангеліна: От ти й сказав, тату. Я б сказала, просто знати істину.
О.М.: Істина – у шані до батьків висловлюється у думках, словах і вчинках.
Андрій: А як знати, як істинно думати, говорити і діяти?
О.М.: Правильно подивитися, як стосовно до батьків думав, говорив і діяв Сам Господь, оскільки Він є Істина і Він являв Собою істинну людину. Таку, якою людина повинна бути, тобто оригінал.
Ангеліна: Мені все подобається, те, що оригінальне, — справжнє!
Бути справжньою, бути собою , це так чудово!
Тато: Друзі, давайте повернемося до того запитання, яке Андрійко задав із книги Еклезіяста 8 розділу. З 5 вірша там написано наступне: „Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право. Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній, бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?”
Андрію, скажи, будь ласка, що таке заповідь.
Андрій: Я вважаю, що заповідь – це наказ, повеління, те, чого не можна порушувати.
Тато: Закони, — це те, за допомогою чого все навколо відбувається, навколо нас і всередині нас. Все відбувається в рамках законності. Олег, чи є закони у нашому фізичному організмі?
О.М.: Звичайно, всі 9 систем життєдіяльності працюють згідно законів, які в них закладено. Є закони, як працює кровоносна система, наприклад артеріальна кров завжди рухається тільки по артеріях, так правильно. Є закони, згідно яких працює нервова система. Вся умовна рефлекторна діяльність людини пов’язана із законом, який відкрив Павлов умовного рефлексу.
Андрій: На скільки я розумію, у всіх сферах людського життя існують свої закони. Мені просто дуже хочеться, щоб я не пізнав нічого лихого і ніколи його не пізнавав. Як виконувати заповідь? Яку заповідь? Чию заповідь? Чи можна її, в загалі, виконати? Я вважаю, якщо так написано, то це можливо. Навіщо Господу писати те, чого я не зміг би зробити? А ще тут написано, що від того, що я цього не знаю, може статися велике зло.
Тато: Давайте будемо пам’ятати, що ми істоти духовні і у Псалмі 118 :1-3 читаємо: „ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять законом Господнім, блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем, (тобто духом), і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!”
Андрій: А як це робив Господь?
Тато: Відкриємо місце Святого Письма, Євангеліє від Матвія 5:17-19: „Ісус тут говорить про те, як потрібно ставитися до встановлених Богом законів кожній людині, яка хоче бути такою, як Бог визначив їй бути, а не як вона вважає. Не подумайте, ніби я руйнувати закон чи пророків прийшов, — я не руйнувати прийшов, але виконати. По правді ж кажу вам: доки небо і земля не минеться, — ані йота єдина, ані жоден значок із закону не минеться. Хто ж порушить з найменших тих заповідей, та людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім. А хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. Інколи Бога малюють у своїх думках не таким, Який Він є насправді.
Андрій: Я думаю, що насправді Бог є Любов. І Він не може бути іншим.
О.М.: Я також так вважаю, але не тому, що я так вважаю, а тому що Господь у Слові Своїм незмінний і ніде немає такого, щоб сьогодні Він говорив одне, а завтра Він передумав, немов помилився.
Ангеліна: А як же ж написано у книзі Буття, що Господь пожалкував, що зробив людину на землі?
Тато: У Книзі Пророка Єремії 4:22 написано наступне: „Тому, що народ Мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, — …” Це так Бог говорить про Своїх дітей. Я точно знаю, що Він це говорить не тому, що хотів таке сказати. У людини є свобода вибору чи шукати мудрості Божої і розуму Його чи жити згідно мудрості земної.
О.М.: Оскільки людина є духовна істота, то для неї духовне є головним. Духовні закони – це вищі закони, оскільки вони первинні. Саме через них почало існувати все те, що існує зараз. Оскільки Посланні до Євреїв 11:3 читаємо: „Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.” Тобто матеріальне вийшло з духовного.
Андрій: Я в цьому впевнений, адже Господь творивши нашу землю, говорив з невидимого світу: „ І сказав Бог”
Тато: Так, Андрію, Він говорив з того місця, де вже існували духовні закони, ось тому через Його Слово все почало існувати.
Ангеліна: А що було перед тим, як Він сказав Своє Слово?
О.М.: У Слові Божому є дуже чітке пояснення цьому у Книзі Приповістей Соломонових 8:22-30 читаємо: „Господь мене мав на початку своєї дороги, перше чинів своїх, спервовіку, — відвіку була я встановлена , від початку від правіку землі. Народжена я , як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених. Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки, коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху Всесвіту. Коли приправляв небеса – я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, коли хмари зміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв, коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи, — то я майстром у Нього була…”
Тато: Тут мова йде про мудрість, яка направляла Бога, коли Він творив. Бог знав, що він хоче бачити, це вже було в Його Дусі. Господь у Книзі Буття показує нам Його творіння, як Він творив, користуючись духовними законами, створюючи видимий для нас фізичний світ словами Своїх уст.
Андрій: Тобто, коли Господь сказав: „Нехай станеться”. Він фактично сказав, — нехай стане видимим, переносячи з духовного світу те, що вже в ньому було, але ще очі людини цього не бачили. Духовні закони, які підпорядковувалися духу Його слів, робили видимим невидимий світ.
Тато: Так, Андрію, але зауваж, що все матеріальне залежало від духовного. Коли Господь сказав , — нехай буде світло, то світло вже було, воно просто стало видимим.
О.М.: Яка цікава тема. Залишилось ще дуже багато питань. Давайте поговоримо про них іншим разом.
Тато: Слава Господу за сьогоднішню зустріч, за Його Слово і Його Мудрість, яка нас навчає.